Сковорода був видатним философом-гуманистом. Його творчисть починаючи з циклу "Сад божественних писень", пройнята идеею людськой ривности; критикою паразитизму експлуататорських класив, любовъю до "людей праци", полумъяним патриотизмом.
Високи моральни якости людини виявляються у добрих вчинках. А добри вчинки - в мудрости, бо й сама мудристь е джерелом усих доброчесностей.
Тому збирка "Сад божественних писень" е своеридним лиричним щоденником, в якому видбилися життеви подий, роздуми, лиричний настрий йх автора. Мислитель добре розумив убогисть и станову обмеженисть панивной феодальной морали, бачив, що истини феодализму е баръером на шляху розвитку людини, йй природних здибностей и талантив.
Г. Сковорода дийшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пизнати свою натуру, свой нахили. и щастя можна придбати, будуючи життя на вичному, а не на тлинному.
Украйнський мислитель у збирци багато уваги зосередив на думци, що людина повинна бути вильною, щоб реализувати свой можливости. Свобода - це вищий дар и благо людини, вони притаманни йй самий за самою природою речей, але через злу волю видняти в ней гнобителями та експлуататорами.
Сам Сковорода свободу називав "головною мирою" у своему житти; вважав це основною метою, до якой повинни прагнути трудящи люди. Бо кожен мусить бути гидним свого справжнього призначення - творити свое власне и загальне щастя.
Мотиви свободи и щастя у книжци Сковороди "Сад божественних писень"
Комментариев нет:
Отправить комментарий