Як я розумию лирику Леси Украйнки

Лесю Украйнку називають у народи дочкою Прометея, бо саме вона перейняла вид Тараса Шевченка и понесла дали естафету правди, добра и людяности. йй лирика сповнена глибокой пристрасности, нижной ««душевности, щирой любови до ридной земли, до свого нескореного народу. Провидне мисце в лирици Леси Украйнки займае тема любови до ридного краю, який вона хотила бачити вильним и щасливим. Ця тема видкриваеться в ряди поезий. Так, у вирши “Красо Украйни - Подолля” 1888) поетеса оспивуе казковий край свого дитинства. Є в творчому доробку Леси Украйнки и вирши, в яких вона змальовуе наростання народного гниву, пробудження людства вид духовного сну. Так, у вирши “Досвитни огни” (1892) Леся Украйнка змальовуе алегоричну картину темной ночи, яка полонила людство:

Нич темна людей всих потомлених скрила Пид чорни широкий крила. Погасли вечирни огни, Уси спочивають у сни, Всих владарка нич покорила.

Вирш закинчуеться вирою в те, що вси люди доброй воли стануть до боротьби за краще життя, про яке так мрияла Леся Украйнка.

Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для праци настала! Не бийся досвитньой мли, Досвитний огонь запали, Коли ще зоря не заграла.

Полум’яного оптимизму сповнений вирш “Contra spem spero” (”Без надий сподиваюсь”, 1890), в якому Леся Украйнка закликае не коритись доли, а боротися за свое щастя, умити видстоювати його. Будучи тяжко хворою, все життя борючись из невиликовною хворобою, поетеса завжди була мужньою, стийко витримувала удари доли, смиялась кризь сльози:

Так! Я буду криз сльози смиятись, Серед лиха спивати писни, Без надий таки сподиватись. Буду жити! Геть думи сумни!

Оптимизмом пройнятий и вирш “Мрие, не зрадь!” (1905). У ньому прославляеться подвиг борцив за волю:

Хто моря переплив и спалив корабли за собою, Той не вмре, не здобувши нового добра.

У вирши “Напис в руйни” Леся Украйнка стверджуе безсмертя народу та велич його творчой праци. Народ е творцем всих цинностей и багатств - така основна думка поезий. Леся Украйнка протиставляе сили владного тирана силу народу и проголошуе: “Хай згине цар!”.

Леся Украйнка прожила життя, сповнене невимовних страждань и гиркоти. Але йй творчисть звучить оптимистично, в ний на повний голос пролунали життерадисни мотиви, сповнени вири и впевнености в невичерпни сили народни. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тильки зробила крок у безсмертя:

Ни! Я жива, я буду вично жити. Я в серци маю те, що не вмирае

Як я розумию лирику Леси Украйнки