Читаючи вирш "Заповит", який був написаний великим Кобзарем, починаеш розумити, як поет ставився до своей батькивщини, як переживав за йй сучасне и сподивався на краще майбутне. Саме такий твир миг зъявитися тоди, коли поет видчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навить смертю, ставить перед собою питання: що залишиться писля мене? Як будуть згадувати нащадки мое надбання, чи знадобляться мой думки, мрий поколинню прийдешньому? В багатьох свойх творах поет закликав землякив боротися за волю, ридну Украйну, але саме в цьому вирши слова автора звучать полумъяним гаслом: "Поховайте та вставайте..." Нове життя уособлюеться з новою вильною симъею, з братерськими почуттями и свитлим майбутним украйнського народу. Але спочатку потрибно всим встати на боротьбу за вильне життя плич-о-плич: "Кайдани порвите и вражою злою кровъю волю окропите".
А дали интонация поета зминюеться и стае печальною, тому що вин прохае згадувати його в ций вильний симъй "незлим тихим словом".
Поет з любовъю описуе навить те мисце, де хотив би бути похованим. Ридний Днипро був згаданий невипадково, бо скильки дум прийшло до Шевченка, коли поряд "Реве та стогне Днипр широкий...". Сумно и страшно автору за ридну Украйну, де злидни и биднисть спивиснують з яскравою красою батькивщини.
Але поет змиг перемогти свою хворобу и продовжити творити дали. Твир назавжди залишився в серци украйнського народу, а до того ж став народною писнею. Мине ще багато рокив до того часу, коли здийсняться мрий автора щодо вильной неньки Украйни. Багато письменникив и поетив будуть очикувати на цю годину. Скильки творчой интелигенций буде зислано та розстриляно тильки за те, що писали и проголошували думки про незалежну Украйну! Але цей час настав. Зараз Украйна - вильна й незалежна, здийснилися мрий Т. Шевченка. А народ вшановуе памъять Кобзаря, згадуе його добрим словом, навчае сучасне поколиння любити й оберигати все те, що не змиг побачити оновленим наш прославлений поет. Будемо вирни памъяти поета, згадуймо про ти часи, коли вин мрияв и заповидав нам бути одниею вильною великою родиною.
Мое розуминня "Заповиту" Тараса Шевченка
Комментариев нет:
Отправить комментарий