Творчисть А. Мицкевича високо цинували Т. Шевченко, и. Франко, Леся Украйнка. Дружни стосунки повъязували поета з О. Пушкиним. Його твори перекладали О. Фет, Ф. Тютчев, О. Бунин, М. Бажан, М. Рильський. Слипий спивае Козлов, котрий переклав «Кримськи сонети», перед видъйздом А. Мицкевича за кордон сказавши одному з польських друзив митця вищи слова: «Взяли ми його у вас дужим, а повертаемо могутним». Навесни 1825 доли А. Мицкевич вирушив у свою кримську подорож, яка збагатила його новими свижими враженнями. Велична кримська природа дала импульс його поетичному гению, у творчий уяви автора «Балад и романсив» вже зринали нови образи - народжувалися рядки «Кримських сонетив», яки стояти в одному ряди з шедеврами свитовой романтичной лирики.
На засидках градаций, постийного зростання, емоцийной напруги побудований сонет «Акерманськи степу», що е по сути интродукциею до «Кримських сонетив». идучи степом, спивае уявляе, що пливе просторами «сухого океану». Доминуючи почуття лиричного героя - смуток и самотнисть.
Тиша в степу. Подорожний занурюеться в тишу. Цикаво, що иншим виршем згаданого циклу е сонет пид назвою «Морська тиша», Спивае-Мандривник поринае в чари глухой ночи, оспивуючи «питьму й тишу» и в сонети «Алушта вночи»;
Шепочуть, мов кризь сон, потоки в гаях, и квитив музика - солодкий ллеться пахнув, Що для вух мовчить, до серця промовляе.
«В Одеси життя точилося по-схидному, а просто кажучи - було бездияльним. Али ж я бачив Крим!» - захоплено пише А. Мицкевич у листи до Й. Лелевеля на качану 1827 доли
«Кримськи гори, морськи пейзажи, бури на мори, схидни мисцевости послужили Мицкевичу для створення картини напивмифичного свиту. Вси це, замкнене в миниатюрах сонетив, переросло йх формат. Плавання, бурячи й штиль на мори, роздуми серед руйн балаклавського замку - вси ци образи, думки та почуття зорови й слухови враження творять нову дийснисть, яка мало повъязана з прототипом, смороду мають власний простир и свий година», - пише М. Яструн, автор цикавой биографичной повисти про польського поета.
ъЛиричний герой сонетив дивуе смиливистю й новаторством образив и мови, розмайтистю малюнку поезий. Майже кожний лиричний вирш А. Мицкевича неповторний. Видатний польський критик М. Мохи-Нацький доводив, що Адам Мицкевич перший створив «справжню поезию серця й души», а в «Кримських сонетах», вважав, «бильше почуттив, ниж слив».
А. Мицкевич видкрив новий свит вражень и почуттив, и, може, лише в славетному вирши И. Ґете та в поезий М. Лермонтова знайдемо так саме глибоко «пидслухану тишу».
«Вуси ти, що творити майже невловиму атмосферу цих виршив А. Мицкевича, не пиддаеться гидному описови чи анализови», - вважае М. Яструн. Справди, як, скажимо, прокоментувати образну мову лиричного героя, тугу й самотнисть чужинця («Бура») або радисть боротьби й нездоланности духовних сил у вихори розбурханой стихий, якови спивае змалював у яскраво експресивному образи шторму на мори («Плавба»)?
«Сонети» А. Мицкевича спершу зъявилися в Москви в грудни 1826 доли й складалися з добирки любовних виршив та «Кримських сонетив». Автор перекладу П. Вяземський написавши вступну статтю, де назвавши молодого польського поета представником литературной слави свого народу й поривняв деяки його сонети «з кращими строфами Бай-Рона». А в Украйни читачи купували книжку виршив польського поета,. не чекаючи на йй переклад. Митець цинував интерес кийвських читачив до польськой литератури.
А. Мицкевич уважно стежив за появою нових видань «Кримських сонетив» (книжка перебувала в сфери постийной уваги перекладачив). Вин розумив, шо литературна слава скромного ровенського вчителя, який опинився, за його власним висловом, у чужий и далекий Москви, прийшла до нього та «поширювалась завдяки численним перекладам».
А вид як сам розумив А. Мицкевич лиричну поезию: «Що те за лирична поезия без лири? Ким е поети, котри ниби спивають, не тильки не складаючи музики до свойх писень, а й зовсим не видчуваючи йй в соби?» ,
Вин сам мав цей чудовий талант, и не одне поколиння шанувальникив захоплено вслуховуеться в його чаривни спиви «Кримських сонетив», яки стояти в одному ряди з шедеврами свитовой романтичной лирики.
Роздуми про еднисть природи й людини в «Кримських сонетах» Адама Мицкевича
Комментариев нет:
Отправить комментарий