«Книга писень» або «Канцоньере» Франческо Петрарки – це шедевр лиричной поезий, присвяченой великому коханню поета, коханню до Лаури. В книзи бильше як 350 виршив, серед яких 317 сонетив «На життя и смерть Мадонни Лаури».
У свойй любовний лирици поет милуеться коханою, йй ангельскою зовнишнистю, небесною чистотою: «...погляд нижний, чаривний вид; постать горда...» Лаура для поета – идеал, вона недоступна та величава. Їй душа «мов зоря яскрава, висока й гидна владарського права». Кохання Франческо палке и водночас чисте, сповнене глибокой пошани. Дотепер почуття Франческо Петрарки до Лаури залишаються для людей еталоном шляхетних почуттив.
Реальна Лаура, яку кохав Франческо Петрарка, була замижньою жинкою, и поет миг лише иноди бачити йй в церкви чи на вулици. Проте поет впевнений, що саме кохання до ней – накраще, найрадиснише, що вин переживае в своему житти. Образ Лаури осяяв для нього небо, дав життю сенс:
Я вами дихаю, для вас палаю,
Я народивсь для вашого ества,
Без вас мени нема й не треба раю...
Лаура померла у розквити лит. Видтак, у лирици поета оселився глибокий сум: «Журбою стали довги дни мой». Проте, неначе наяву, внутришним зором поет бачить Лауру, и йй краса не блидне з роками: «Ти дивишся на мене з темноти...».Лаура пишла до иншого свиту, але кохання поета безсмертне. Кохання Франческо до Лаури перемагае смерть у виках.
Сонет 61 з "Книги писень" Ф. Петрарки
Благословенни будьте, день и рик,
и мить, и мисяць, и мисця урочи,
Де спостериг я ти сяйливи очи,
Що завъязали свит мени навик!
Благословен вогонь, що серце пик,
Солодкий биль спечаленой ночи
и лук Амура, що в безоболоччи
Пускав у мене стрил ясний потик!
Благословенни будьте, серця рани
и вимовлене пошепки имъя
Моей донни — нижне и кохане,
и ци сторинки, де про ней я
Писав, творивши славу, що не въяне,—
Й ти, неподильна радосте моя!
Визначте своериднисть зображення теми кохання в "Книзи писень" Франческо Петрарки
Комментариев нет:
Отправить комментарий