I. Завдання нашого часу — формування духовно багатого поколиння людей (незалежна держава видкривае для цього можливости: прогрес наций залежить вид творчого характеру особистости, але без историй народу, без знання культури народу немае майбутнього).
II. Звичай и традиций — основа духовной культури украйнцив.
1. К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський про необхиднисть видродження народних звичайв, традиций.
2. Роль звичайв у объеднанни людей в нацию (повиръя: хто забув традиций свойх батькив, караеться людьми и Богом, — стае блудним сином, що не мае притулку; з дитинства треба вчити звичайв).
3. Поеднання в народний культури украйнцив староукрайнськой, дохристиянськой та християнськой культур (Риздво и кутя, Великдень и писанка, Свята Трийця и прикраса домивки зеленими витами и травою ("Зелени свята"); символичне значення кути, писанки, зеленого гилля, Дидуха; украйнськи календарни традиций, звичай, обряди пидпорядковувалися сильськогосподарським роботам и формують ментальнисть украйнцив).
4. Народни традиций в художних творах (Г. Квитка-Основъяненко "Маруся", Т. Шевченко "Назар Стодоля", Марко Вовчок "Народни оповидання", и. Нечуй-Левицький "Каядашева симъя", М. Коцюбинський "Тини забутих предкив", Леся Украйнка "Лисова писня", М. Стельмах "Щедрий вечир").
III. Хто ми и звидки? (видповидь на це питання ми знаходимо у спадщини, залишений нам предками у традициях та звичаях).
Традиций и звичай — духовна спадщина украйнського народу
Комментариев нет:
Отправить комментарий