Здавалося б, що гарного можна сказати про дощовий день? У мене небагато однодумцив, тому що бильшисть любить яскрави, сонячни дни. А я люблю дощ завжди, у будь-який час року, ну хиба що взимку вин мени не до вподоби. Але навесни, влитку й восени в мене навить настрий пиднимаеться, коли йде дощ. Тепло або холодно — мени все ривно. У теплу дощову погоду я люблю просто бродити вулицями, натягнувши на себе прозорий плащ або всього-на-всього пид парасолькою. Якщо ж холодно и йде дощ, я вдягаюся и взуваюся теплише, у що-небудь непромокальне, й из задоволенням виходжу гуляти. Правда, бильше мени подобаеться бродити вдвох: з мамою, татом або з подругою и розмовляти про щось фантастичне, не про уроки й школу, не про те, з ким не поладили або що треба купити, а про який-небудь свит из прочитаних книг, де живуть не казкови, але незвичайни герой, де ростуть величезни, але обовъязково доглянути лиси, и в них бродять не хижи звири, а добри мавпи й антилопи, зайци, лисички и ведмежата, ручни вовки, литають велики розумни птахи. Добре бувае, коли дощ закинчуеться веселкою, начебто урочистий вогонь запалюеться на неби. Люблю ще в дощову погоду систи зручнише в крисли й читати цикаву книгу, слухаючи шелест дощу. Тильки грозу не люблю й витер — мени подобаеться дощова погода тиха, спокийна, доброзичлива.
Дощовий день (твир-роздум)
Комментариев нет:
Отправить комментарий