Видатний украйнський письменник Григорий Квитка-Основъяненко створив багато надзвичайно яскравих образив, яки е окрасою всией украйнськой литератури. Але найбильше вдався авторови, мабуть, саме образ Маруси з однойменной повисти, який зачаровуе своею красою та чистотою.
Загалом образ Маруси мае фольклорну основу. Починаючи з йй зовнишности та закинчуючи рисами характеру, ми бачимо Марусю идеальною украйнською дивчиною, яка ниби прийшла до нас из сумних та лиричних народних писень.
Образ Маруси е дуже гармонийним, бо йй внутришний свит и зовнишнисть однаково красиви та привабливи. Маруся працьовита, покирна, слухняна. Вона шануе свойх батькив, поважае свойх подруг. Вона живе у досить заможний родини, але не цураеться роботи: працюе и з батьком на поли, и в хати, и биля худоби. Ця покирна та чиста дивчина надзвичайно богобоязлива. Проте йй религиею е не тильки християнство, а й народна мораль — вирування и норми повединки, що передалися йй вид дидив - прадидив. Маруся вважае за грих навить ходити на вечорници. Таку саму цнотливисть, щиристь та вирнисть Маруся виявляе и в коханни: вона покохала Василя один раз и назавжди. Вона готова виддати життя за свою любов, але коли батько не дае згоди на шлюб из Василем, Маруся покирно погоджуеться. Сумуючи за Василем, вона щодня ходить до озера, пригортае до серця горишки, яки подарував йй Василь.
На образи Маруси позначився и вплив доминуючого литературного стилю — сентиментализму. Читач одразу помичае чутливисть Маруси. Автор наголосив саме на йй емоциях та почуттях, на внутришньому свити своей геройни.
Важливу роль у створенни образив цией повисти видиграе пейзаж: природа також передае почуття геройв та думки автора, налаштовуе читача на видповидний лад.
Образ Василя в повисти не просто яскравий та самобутний, вин також допомагае розкрити образ Маруси. Василь уособлюе парубка з народних писень: вин красивий, смиливий, порядний и розумний. Але його сентиментальнисть, на мою думку, дещо перебильшена, хоча це також данина стилю. Образ Василя вид цией чутливости трохи «програе», але твир загалом стае тильки емоцийно наснаженишим, бильш народним. Образ Маруси розкриваеться и через ставлення Василя до своей коханой, Вин жити не може без ней: побачивши свою Марусю мертвою, вин починае плакати и падае на землю, немов неживий. Прощаючись из коханою, парубок також плаче. Таким чином автор пидкреслюе индивидуальнисть Маруси, уси позитивни риси йй характеру, адже йй так сильно покохав майже идеал украйнського парубка XIX столиття!
Але, як каже стара латинська приказка, часи зминюються и ми зминюемось разом из ними. Сучасний читач навряд зрозумие таку дивну покирнисть, смерть через розлуку з коханим або сльози парубка. З часом люди зминюються, зминюються йхни идеали та свитогляд. и сьогодни люди вже так не захоплюються дивчатами, подибними до Маруси. Але ми все одно маемо зберигати те найчистише та найкраше у свойх серцях, шо передаеться вид поколиння до поколиння протягом багатьох сторич, незважаючи на те, наскильки сильно видризняються наши епохи. и образ Маруси, майстерно створений Г. Квиткою-Основъяненком, допомагае нам не втратити одвичних моральних цинностей нашой наций та всього людства.
Поетичний образ Маруси (за повистю Г. Квитки-Основъяненка «Маруся»)
Комментариев нет:
Отправить комментарий