Любов и взаеморозуминня як основа симъй (за пъесою "Лисова писня") (2 вариант)

Драма-феерия "Лисова писня" була написана видатною украйнською письменницею Лесею Украйнкою в 1911 роци. Цей оптимистичний твир позначений вирою в торжество прекрасного в житти людини.

У кожний з геройнь Леси Украйнки е частка души поетеси. Це в надзвичайний мири стосуеться Мавки, в образи якой письменниця втилила свой найзаповитниши мрий про волелюбнисть, чутливу душу, щедро обдаровану людину.

Мавка... У ний гармонично злилося духовне багатство й зовнишня краса. Велики променисти очи вдивляються в оточуючу дийснисть, розкривають вразливу и добру душу. Зоряний винок на голови, який прикрашае йй довги коси. Любов до квитив и природи свидчать про неабиякий естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного.

"Лисова писня" — це писня про волю й про творче начало в людини, нетлинну красу мистецтва, його перетворюючу силу.

Лукаш — обдарована людина. Його майстерна гра на сопилци розбудила вид зимового сну Мавку, навить природа—и та оживае та розквитае пид чарами спиву його инструмента. Лисова донька, почувши чаривну мелодию, думае: той, хто грае, "певне гарний!" Мавка мае на увази не тильки зовнишню красу людини, а й внутришню, душевну. Цвитом души, називае вона мистецьке обдарування Лукаша и запевняе, що з нього виросло йхне кохання.

"Лисова писня" — це гимн чаривний краси та сили щирого, вильного вид будь-яких розрахункив кохання. Багато вчинкив у твори зумовлени палкими почуттями Мавки и Лукаша; Багато випробувань доводиться пройти йм, аби засвидчити свое кохання. Але, на жаль, не вси в змози подолати перешкоди на шляху любови та взаеморозуминня, тому виникають ризного роду колизий у "Лисовий писни".

Почуття Мавки красиви, високи, и вона не ховаеться з ними: "Ох!.. Зирка в серце впала", — каже вона, коли вперше поцилувалася з Лукашем. В йй души койться неймовирне, щось таке, чого вона ранише не видчувала. За щастя коханого вона навить не бойться загинути:

Ни, се так добре —

Умерти, як летюча зирка...

Сила Мавчиного кохання повернула йй з небуття и покликала на самопожертву. и любов ця е настильки глибока, що в ний потонуло навить горе вид зради коханого.

Мавка не мcтиться Лукашеви, а навпаки оберигае та захищае його вид сил природи. Вона видганяе вид його осели Злиднив, хоч у ний господарюе ненависна "лукава, як видра", Килина. Виддана покликанню свого серця, Мавка щиро и благородно ставиться до симъй Лукаша. Така натура, як у лисовой доньки, здатна принести своему обранцеви свитлу радисть, Але Лукаш знехтував Мавчиними почуттями, вин лише використовував йй, за що пизнише и поплатився.

Зрада — найтяжчий удар, особливо тоди, коли зрадником стае найближча, найдорожча людина. Мавка тяжко переживае. А Лисовик йй докоряе, що вона зрадила насамперед саму себе, бо "покинула високе верховиття и низько на дрибни стежки спустилась". "...Нияка туга краси перемагати не повинна", — каже вин. Ци слова видроджують у Мавки колишню виру в життя. Коли Той, що в скели сидить хоче йй забрати у свий мертвий свит, вона з новою силою вигукуе:

Ни! Я жива! Я буду вично жити!

Я в серци маю те, що не вмирае.

Справжне щастя здобуваеться нелегко. За нього треба боротися, його треба захищати вид темних, згубних сил. Ми розумиемо, що Лукаш любить Мавку, але в нього немае сили протистояти корисливим инстинктам, яки розпалювала мати. Не вистачае смиливости суперечити йй, и вин одружуеться з Килиною без любови. З цього часу черствие його душа и занепадае музична творчисть.

Лише завдяки щирому, чистому, вирному коханню та взаеморозуминню можна побудувати щасливу та мицну симъю. Таку симъю хотила створити и Мавка, але не судилося.

Життедайна творча сила природи не здатна подолати жорстоку реальнисть.

Любов и взаеморозуминня як основа симъй (за пъесою "Лисова писня") (2 вариант)