Роль засобив увиразнення мовлення в романи Джона Чивера “Буллет-Парк”

Джон Чивер – один з найвидомиших американських письменникив XX ст., лауреат Пулитцеривськой премий – романом “Буллет-Парк” викликав досить суперечливи судження американськой критики. Неоднозначнисть сприйняття роману пояснюеться тим, що задум автора стае зрозумилим тильки за умови усвидомлення ироничности його тону, яка надае твору майже фарсового характеру. Загальни теми, подий, проблеми набувають у твори художньой неповторности и своеридности звучання великою мирою завдяки засобам увиразнення мовлення.

Характерною рисою образной системи Джона Чивера е поеднання важкопоеднуваних стихий – живого и неживого, материального и духовного, абстрактного и конкретного. Тропи, яки базуються на поеднанни ризних сфер буття, особливо часто використовуються письменником, коли йдеться про роздуми геройв, йхни пидсвидоми протириччя, внутришний стан, коли важливо передати суперечливи почуття, вагання. Видирвани поняття, за допомогою яких зображаються ти чи инши пориви, емоций геройв (биль, радисть, горе, страх), Джон Чивер прагне спиввиднести з чимось конкретним, видимим, материальним, тому вин вдаеться до опредмечування, материализаций думок, почуттив, уявлень. З иншого боку, спостеригаеться и спиввиднесення неживого з живим, предмета з явищем духовного порядку. Цим письменник досягае особливой виразности образив у романи ”Буллет-Парк”, йх читкой розмежованости один вид иншого, уникаючи довгих психологичних описив, не переказуючи, а показуючи почуття.

У романи “Буллет-Парк” наличуеться 83 поривняння Вони розкривають усю глибину стурбованости автора через змини, яки несе з собою прогрес, та через спустошенисть людськой души, занепад морали та втрату сенсу життя. Письменник використовуе поривняння, щоб викликати у читача певни асоциаций, допомогти читачу максимально наблизитися до його власной свитоглядной позиций и дати йому побачити життя передмистя очима автора. Поривняння е на бильшости сторинок твору и привертають увагу бильшою информативною насиченистю поривняно з епитетами. Тому, хоча в романи наличуеться 245 епитетив, саме поривняння найяскравише змальовують картини життя американського передмистя.

Висмиюючи спосиб життя у передмисти, Джон Чивер наголошуе на тому, що свитськи вечирки були для цией спильноти надзвичайно важливими:

“…as important to the welfare of the community as the village caucus, the school board and the municipal services ” [2, 6] (Таки ж необхидни, як и передвиборни засидання кожной политичной партий шкильни комитети, муниципальни служби).

Яскравими представниками цией спильноти е Виквайри, яки ничим, окрим вечирних гулянок, не цикавляться, живуть вид одного святкування до иншого, и хоча й страждають вид перевтоми та надмирности спиртного, продовжують вести такий спосиб життя. Автор поривнюе цих персонажив из знаменитостями, яких вир свитських заходив повнистю виснажив, й иронично зауважуе, що вони пожертвували усю плоть та кров свойм громадським обов’язкам. Алкоголь автор надиляе могутньою силою, який Виквайри вже довго поклоняються и яка мае над ними величезну владу: “The empties on the shelf… are ranged like the gods in some pantheon of remorse” [2, 8] (Ha полици, немов якись боги у пантеони, вишикувались порожни пляшки).

Не менш ироничними е поривняння, вжити для створення образив ликарив, яки навидують Нейлзив, щоб виликувати Тони: “Dr. Mullin… was not a fool but the fore efulness of his optimism was a kind of disturbance like those sudden winds that fling open doors and scatter papers” [2, 41] (Ликар Маллин… був не дурний, та його оптимизм нагадував витер, що зненацька розчиняе двери та розносить папери по всий кимнати). Завдяки яскравим поривнянням читач подиляе негативне бачення усього процесу ликування Тони.

Використовуються поривняння и для розкриття особливостей кожного персонажа як окремого индивида. Вони допомагають видчути ироничний характер авторськой подачи образив роману, абсурднисть дий геройв. Найвнисть Нейлза розкриваеться через поривняння його з дитиною: “Nellies felt, like some child on a hill… that purpose and order underlay the roofs… ” [2, 60] (Нейлз почувався як дитина, що, зийшовши на пагорб, здивовано дивиться вниз…).

Влучне поривняння допомагае читачеви глибше зрозумити душевний стан Нейлза, коли вин видчувае страх перед пойздкою потягом: “The noise and commotion of the express was like being in the vortex of some dirty wind tunnel” [2, 61] (Грюкит та шум експресу були схожи на брудну звивисту спираль смерчу).

Часто Джон Чивер поривнюе душевну стурбованисть персонажив з явищами природи, вони немовби виддзеркалюють йхни почуття, думки та бажання. Нелли, потрапивши у район, де проживае знахар Рутуола, шокована убогистю будивель та злиденнистю жителив. Сплеск йй емоций автор вдало передае через зиставлення з природою: “The rain that day tasted as salty as blood” [2, 128] (Сьогодни дощ був такий солониш, як кров).

Нелли налякана, йй важко зосередитись, вона розгублена. У ний борються дви сили – одна твердить залишити це Богом забуте мисце и кинутися навтикача, инша ж переконуе все-таки довести справу до кинця, пиднятися сходами и поговорити з Рутуолою, оскильки це може бути останний шанс на порятунок йй сина. Саме вдале поривняння розкривае читачеви психологичний стан геройни: “…the division between these two forces was like a broad river without bridges – gave her some insight into the force of separateness in her life” [2, 128] (Ци дви могутни сили наче були роздилени широкою ричкою без единого мосту – и вона зрозумила усю глибину видчужености у своему житти).

Дощ згадуеться и в трагичний ситуаций на зализничний платформи, коли Гарри Шинглхаус потрапив пид пойзд. Через поривняння з дощем стае зрозумилим стан Нейлза писля цией трагедий: “The next morning was dark and raining. There was a quaking feeling in his gut as if the dark rain beat upon his heart” [2, 64] (Наступний день видався дощовим та похмурим. У нього заболило в грудях, немовби дощови крапли поциляли в саме серце).

Часто саме через аналогий з природою поривняння передають загальний настрий епизодив, ситуаций. За допомогою таких поривнянь читач налаштовуеться на позитивне або на негативне ставлення до ситуаций.

Прокинувшись одного ранку. Елиот повирив, що все буде гаразд, що його син скоро одужае, и вони знову разом будуть грати у футбол: “The land that he saw was like a paradise ” [2, 58] (Свит йому видався раем).

Поривняння з природою доповнюють уяву про характер Мариетти та розчарування Хеммера через нещасливий шлюб из нею: “Marietta’s distempers had по more permanence than the wind” [2, 215] (Поганий настрий налитав на Мариетту моментально и так само швидко, наче витер, минав).

Життя у передмисти позбавлене динамичности, тут усе видбуваеться за вже видомим сценарием. Кожен житель виконуе свою роль, яка видома усим иншим. Нищо не приховаеться вид пильного ока сусидив. I тильки плитки, яки виникають несподивано и так само раптово стухають, вносять своеридну ризноманитнисть у будни мистечка: “Truths and rumors moved through the neighborhood as freely as the wind” [2, 17] (Чутки – правдиви чи неправдиви – розлитались так вильно, як вильно летить витер).

Поривняння у твори ризни за своею структурою. У романи багато простих поривнянь, але е и приховани, яки вводяться словами “здаватися”, “нагадувати”, “немовби”. Оскильки епитет – це стилистичний засиб, який пидкреслюе якусь певну рису людини, речи, идей чи явища, як вигаданих, так и реальних. Саме за допомогою епитетив письменник розкривае свое оциночне, суб’ективне ставлення до геройв, речей, способу житття. Епитети у твори мають певну експресивну функцию. Вони передають пропущену через призму сприйняття автора суть явища. Видносну нечисленнисть епитетив у твори (245 на 246 сторинках) можна пояснити тим, що автор прагне лаконизму викладу, сюжет розгортаеться у диалогах, яки чергуються з авторськими видступами. Епитети в романи влучни та информативни. Через епитети автор розкривае ставлення одного героя до иншого, йхни емоций. Автор не говорить видкрито про Нейлза як найвного, недосвидченого продавця зубного еликсиру, читач сам формуе таке враження за допомогою художних засобив, ужитих автором. Так, епитети, якими Нейлз характеризуе Хеммера та його дружину пид час йхньой першой зустричи, дуже поблажливи: “His face was scrubbed, decent and bright” [2, 18] (Обличчя чоловика було випещене, пристойне та виразне). “She would excel in all her roles – ardent, clever, sage and loving ” [2, 18] (Вона прекрасна у всих ролях – пристойна, розумна, тактовна, любляча).

Роль засобив увиразнення мовлення в романи Джона Чивера “Буллет-Парк”