У кожного поста е улюблена пора року, яку вин оспивуе, яка надихае його. У творчости Леси Украйнки, здаеться, найчастише зустричаеться мотив весни.
Весна постае у багатьох символичних значеннях. Часом це протиставлення осинним настроям и суму. Згадаймо:
Гетьте, думи, ви, хмари осинни!
То ж тепера весна золота!
Так починаеться один из найвидомиших виршив «Сопига $репи зрего», мотив якого — надия и сподивання щастя — стае провидним для всього написаного, для всього життя Леси Украйнки. Такою бачить весну лирична геройня з вирша «В магазини квиток», яка серцем чуе поклик весни-чаривници и шукае ознак весни у квитах. Проте весна не лише у квитах — у спиви соловейка, у молодих надиях и снах, бо весна — це символ видродження и самого життя:
Знов весна и знов надий
В серци хворим оживають,
Знов мене колишуть мрий, Сни про щастя навивають.
Поетеса завжди умила слухати весну и чути йй голоси -- вид дзвону й голосу до тихого шепотиння. Саме так звучить весна у вирши «Стояла я и слухала весну». Алитераций на перемижни «с» — «х» та «л» на диво точно видображають живи звуки весни, яки-никого не залишають байдужими. Їй можна кликати, а можна боятися й думати про ней, та все ж весна перемагае все, як визнае поетеса у вирши «Перемога».
Тихо думка шепоче: «Не вир тий весни!»
Та даремна вже та осторога, —
Вже прокинулись мрий и спиви в мени...
Весно, весно, — твоя перемога!
иноди у виршах про весну зитхне смуток и жаль, але знову весна перемагае — и поганий настрий, и розпач, и, здаеться, хворобу. Саме навесни, коли заквитчаеться земля, розумиеш, яке щедре життя, як багато надилив нас Бог. Саме такий мотив вдячности и захвату звучить у вирши «Давня весна». Здаеться, що чекати навить вид весни, коли ти хворий («А я лежала хвора й самотна»)! Але поетеса побачила головне: весна — це дар життя, що вично видноапюеться навесни, и вона несе свой дарунки всим, варто лише схотити йх побачити и зумити бути вдячним за кожен подих свижого витру, за зори и квити весняни, за те, шо життя прекрасне и воно тривае, поки ти живо й трепетно сприймаеш його знаки:
Моя душа николи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такой не було й не буде, Як та була, що за викном цвила.
Поезия Леси Украйнки багатогранна й ризноманитна, однак весна — центральний образ йй поезий — символ надий и любови, символ житгя.
Весняни мотиви у лирици Леси Украйнки
Комментариев нет:
Отправить комментарий