Здаеться, немае такого зела, такой рослини, якой не вживали б наши предки. Не вирите? Ось послухайте!
Наши пращури вирили, що дерева, кущи, трави, кожне зиллячко мають свою мову, власний голос. Усяка травинка в свити жива.
Особливо на свято Купала кожне зело, вода, навить роса наповнювалися чаривними та цилющими властивостями. иснуе повиръя: хто видшукае цвит перелит-трави, буде в усьому щасливий.
Мене бабуся навчала: коли вперше побачу в лиси первоцвит, то треба топтати, приказуючи:
"На здоровъя - на сон-траву! Щоб на той рик диждати сону потоптати."
Охоронитися вид русалок можна, носячи из собою полин, мъяту, любисток.
Чебрець - видновлюе сили, змицнюе дух.
Барвинок - загоюе рани, ликуе хвороби шкири.
Будь-яки застуди виликовують калиновими напоями.
А на Вербному тижни у церквах освячують вербови гилочки. Повернувшись додому, цими лозинками жартома били членив родини, приказуючи:
"Не я бъю, верба бъе. За тиждень - Великдень! Недалечко червоне яечко, будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!"
Верба одганяе вид хати зли сили й хворобу, а тому освячену вербу тримали за образами.
Здавна в народи шанують подорожник, любисток, ромашку, горобину, звиробий, спориш... Усього й не переличити! А знати, що довкола нас росте не просто трава, а цилюще зилля - треба.
Слид знати и памъятати про це, щоб по-справжньому дружити з рослинами и природою.
Рослинна магия Украйни
Комментариев нет:
Отправить комментарий