Риси до портрета П. Тичини

и. Дитинство и юнисть поета. (Павло Григорович Тичина народився в сели Писки на Чернигивщини в багатодитний симъй сильського дяка, який був водночас и вчителем "школи грамоти". Вид батька вин мав музичну обдарованисть, вид матери - любов до украйнськой писни. Перши роки минули у свити чаривной природи. Материальна скрута змусила батька виддати девъятиричного Павла до бурси. Довелося хлопцеви самотужки заробляти соби на шматок хлиба: вин спивав у Тройцькому хори миста Чернигова.)


II. Слава и трагедия поета.


1. Витру витровиння... (Писля виходу перших виршив молодого поета зъявилися позитивни видгуки видомих письменникив. Вони видзначали оригинальнисть стилю Тичини, тематичне розмайття, красу украйнського слова.)


2. Доби новой знак. (Революция 1917 року не була для Тичини несподиваною. Вин из захватом молодости чекав на ней, мрияв, що нова доба стане ерою щастя, що вси люди будуть вильни, ривни. Свойми творами поет заперечував модне в той час декадентство. Враження революцийних битв захопили творчу уяву митця.)


3. Його шляхи, його болиння... (Революция гналася за поетом, як дикий кинь. Кожна його нова збирка - це гимн новий доби. и николи було зупинитися, роздивитися навколо: страшно було побачити голодни очи помираючих у 1932-1933 рокив, не хотилося вирити у тисячи ешелонив, яки везли цвит наций на погибель у далеки сувори край. Заколисувало сумлиння "чуття единой родини", бо голосно зазвучала на знелюднилих полях "писня трактористки", бо "партия веде" в омрияне майбуття.)


4. Перетворення "сонячних кларнетив" на "пофарбовану дудку". (Павло Тичина досяг у Радянському Союзи, здаеться, всього, про що миг мрияти поет. Кожен його рядок друкувався и ставав хрестоматийним, нагороди сипалися на поета дощем. Вин ретельно вивчав марксистську философию, хотив набути знання викласти в поетичний форми, а з-пид пера лизло щось дике и недолуге:


Перекочовуючи насичуючись килькисно якисно перехоплюючись проймаючи взаемно протилежности прямуем за законом диалектики до незмиренного майбутнього.


Поет кидався шукати нових форм вирша, ставив слова у неприродну для них позицию й отримував абракадабру: ...одна одна турбация традиций пидризация колективизация Або: Незборено зализяно пройти без каяття не спать голубо-сизяно наукою пронизано щоб все було життя.


и тильки на схили життя Павло Григорович у вузькому коли близьких зизнався, що в оцинци його творчости объективним був лише Євген Мала-нюк - поет-вигнанець, який сказав, що вид сонячних кларнетив Тичини пофарбована дудка зосталась.)


III. Значення творчости Павла Тичини. (Та як би там не було, а Тичина був видатним поетом украйнськой литератури. Його ранни твори - це шедеври пейзажной и любовной лирики. Вони показали красу украйнськой природи, цноту и замриянисть першого кохання. У цьому Тичина був и залишився неперевершеним.)

Риси до портрета П. Тичини