Мене звуть Людмила — мила людям. Це имъя мени дали на честь бабуси, у якой була нелегка, але цикава доля. Моя матуся трохи вирить у мистику, тому вважае,
Що все гарне, що було у житти бабуси, обовъязково перейде до мене.
Взагали имъя несе в соби информацию про людину. Знаючи лише имъя, можна уявити соби походження людини, йй национальнисть.
Мое имъя, Людмила, звучить досить мъяко й ласкаво, викликае приемни почуття у оточуючих мене людей. Знаючи ставлення людей до мого имени, я намагаюся у видповидь не псувати доброго враження. Мимоволи мое имъя не дозволяе мени погано поводитися по видношенню до инших, дисциплинуе мою повединку.
Ось и вся тайна мого имени.
Тайна мого имени иV вариант
Комментариев нет:
Отправить комментарий