Поезия Гийома Аполлинера

Аполлинер став теоретиком сюрреализму. Цей термин належить саме йому и означае "надреализм". Гийом закликав поетив бути икарами, провидниками суспильства. Поет, вважав вин, мусить боротися зи старими поетичними штампами, творити несподиване, експериментувати.


Поет-лирик залишив декилька збирок свойх виршив. "Надреальнисть" поезий Аполлинера виявляеться в сюжетах, образах, самий будови виршив. Через зорови образи вин прагне розкрити внутришний спит, почуття. Ци образи ниби нанизуються один на инший. Усе, що бачить поет, пидкоряеться його внутришньому ритму, а реальнисть стик "новою реальнистю", або "надреальнистю":


Йдуть вивци йде снижок лапатий


Чи то срибло чи то руно


Йдуть по вулици солдати


Чом не дано так як давно


Мени це зминне серце мати


("Мария")


Ци рядки видображають реальни картини, але висвитлени через сприйняття героя, почуття якого зминюють реальнисть и створюють свою "надреальнисть". Сниг, солдати, свитло - все тужить за коханою. Аполлинер не використовуе жодного роздилового знака. Це створюе уявлення про плин дийсности, над якою герой вирша ниби летить у простори й часи. Неможливо видилити щось головне, а щось другорядне. Бо головне - реальнисть його души, яка впливае на все, що бачить вин у своему злети.


"Реальнисть души" мае свой "памъятники", свой "пейзажи", и вони стають фактом иснування "надреальности", що створюе поет. Тому у вирши ривноправно иснують и образи мистецтва, и цитати з инших литературних творив) и безпосередни враження вид свиту:


Печальних радощив зазнать мени вдалося


Я вирний зрадници нелюблений люблю


О серце в гордощах я ривен королю


Що згордувала ним красуня злотокоса.


Аполлинер використовуе надбання класичной литератури для створення своей "надреальности". Цим автор привертае увагу читача до довичного, але робить його напрочуд новим и свитлим. Гийом Аполлинер заклав пидвалини нового "сюрреалистичного мистецтва". У його творах реальнисть зображуеться у своеридному синтези, нерозривному звъязку и взаемовпливи внутришнього свиту людини и реальности.

Поезия Гийома Аполлинера