Яки твори стають класичним литературним зразком? Мабуть ти, в яких письменник розкривае таемницю людського серця, людського характеру. Вид того, наскильки майстерно й правдиво вин це зробить, залежить подальше життя твору в часи.
Деяки твори залишаються актуальними навить через килька сотень рокив писля йх народження, незважаючи на те, що людство иде вперед великими кроками, зминюються исторични обставини, политични умови тощо. Можливо, душа людська не залежить вид цих зовнишних обставин. Вона е ареною боротьби двох стихий — добра и зла. история людськой души — це история боротьби добра и зла. Людина — це миниатюрна модель всесвиту, який не пидвладний нашому пизнанню. Драма и. Карпенка-Карого "Хазяйн" не втрачае актуальности и в наш час, у першу чергу, завдяки потворний привабливости головного персонажа, Терентия Пузиря.
Сучасники по-ризному трактують цей образ. Оцинка героя комедий "Хазяйн" ризними авторами неоднозначна, часто суперечлива. Так, наприклад С. Ковальчук у газети "Голос Украйни" пид заголовком "Буряк чекае Пузиря" запитуе в читача, коли ж нарешти зъявляться сучасни хазяй, схожи на Пузиря: "Аж не вириться: ще у минулому столитти ми жили без свого цукру. Цукровари, здаеться, обходилися тростиною звидкись привезеною. Дорогувато виходило. А потим прийшли колишни крипаки, пузири та калитки, взялися за дило й зробили Украйни цукровий имидж, хоч йх потим и осмияла наша литература". Т. Свербилова в часописи "Слово и час" пропонуе: "А може, подивимося на образ Терентия Пузиря пид сучасним кутом зору? Адже в нашому суспильстви вин е идеалом дияча, героем и переможцем... и виходить, що пидручник викривае постать саме такой людини, яка в сучасному суспильстви е героем дня!" В. Панченко в "Литературний Украйни" ставить подибне питання: "Нинишне життя раз по раз повторюе карпенкивськи сюжети. Знову замиготили незабутни халати новитний терентийв Гавриловичив пузирив, яким Котляревський без потреби, знов — культ гендля, передзвин грошей, який звистив про появу "дикой, страшенной сили", яка ни перед чим не зупиниться заради срибняка, знову розверзаеться прирва социальних контрастив, — и де той новий Карпенко-Карий, який покаже нам наше життя у дзеркали сценичного дийства? "
Критична думка роздилила прихильникив творчости и. Карпенка-Карого на два ворожих табори.
Одни вважають, що пузири — це благо для суспильства. Завдяки пузирям починае працювати й розвиватися природним чином економика. Якщо ми хочемо жити у високорозвинений, пидкреслимо, економично високорозвинений крайни, ми, так би мовити, повинни кризь пальци дивитися на деяки вади характеру Пузиря. инши вважають, що не можна довирити долю крайни й суспильства людям, яки зневажають власну культуру, мову, власний народ. Хто мае рацию в даному випадку? Якщо герой, описаний майже столиття тому, видроджуеться, бильше того, стае героем дня, виникають сумниви щодо правильности обраного нашим суспильством курсу.
За жанром автор визначив твир як комедию, пидкреслюючи, що це "зла сатира на чоловичу любов до стяжання без жодной иншой мети".и. Карпенко-Карий вважав, що тильки комедия здатна пробити "кору льодяной байдужости" в серцях калиток и пузирив. Тому найдиевишим жанром вин визнавав комедию, яка "бичуе сатирою страшною всих и смихом кризь сльози смиеться над пороками и заставляе людей мимо йх воли соромитися свойх лихих вчинкив". Мабуть, саме з цией причини и. Франко назвав комедию и. Карпенка-Карого драмою. Драматург видчував, що це була його найкраща комедия. Вин виднайшов ти потаемни механизми, яки повинни були вплинути на уяву, серце та сумлиння людини. Проте деяки пузири реагували на пъесу не так, як передбачав драматург, а так, як йм уявлялося правильним. Зи спогадив П. Саксаганського видомо, що славнозвисний кийвський мильйонер, цукрозаводчик и меценат Терещенко пропонував драматургови ЗО тисяч карбованцив за те, щоб автор зняв пъесу з репертуару, бо впизнав в историй з пожертвуванням на памъятник Котляревському, що граеться в комедий, самого себе.
Як уже зазначалося вище, в центри уваги драматурга певною мирою трагичний образ Терентия Пузиря. Перша ж сцена дуже повно характеризуе головного героя. Феноген и Маюфес розмовляють про халат Пузиря. Хоч який би вин не був старий, хоч як би вид нього не смердило, халат — це символ багатства и стабильного статусу його хазяйна у суспильстви: "Халат мильйонера! Бачите, як багатиють. Ще отакий е кожух, аж торохтить! Нового купувати не хоче, а вид цього халата и вид кожуха, повирте, смердить! Он, як люди багатиють, учиться! " Не так прихильно до халата Пузиря ставляться його жинка Мария иванивна та донька Соня. Вони виришують зшити новий халат и подарувати на именини, проте бояться гниву Пузиря. Врешти-решт жинки виришують гарно розшити атласний халат буряками й овечками, а потим кравчиня запропонуе Пузиреви його купити за дуже дешевою циною.
Завъязка трагедий — пропозиция Маюфеса переховати на степах Терентия Гавриловича дванадцять тисяч овець Петьки Михайлова, який оголосив себе банкротом. Пузир дуже довго не погоджуеться, оскильки справа надто небезпечна, проте двадцять процентив з валовой виручки ладнають справу. Пожадливисть хазяйна не знае меж: якщо вин готовий економити на власний персони, звисно, що на персони непрошеного гостя вин зекономити просто зобовъязаний: "Всякий чорт прийде сюди голодний, а ти його годуй! Нема, щоб з собою привиз солонини там, чи що. Нехай не звикають!"
Якщо диями будь-якой людини в свити керують килька сил (и мозок, и серце, и сумлиння, и бажання тощо), то Пузир знаходиться повнистю пид владою "стяжання". Його мозок —- це специальний механизм, який постийно рахуе, рахуе, рахуе... и обирае з усих вариантив тильки той, що мае принести прибуток. Отже, механизм Пузиря почав працювати — скильки вин уже встиг заробити, зекономити!
Терентий Гаврилович збирае до себе економив Куртца, Зелен-ського та Лихтаренка. Незадоволений хазяйн, дуже сильно незадо-волений: "Ну, як-таки ви, пане Зеленський, и доси не загнуздали мануйливських мужикив? Де ж це видано, щоб на буряках платить робочому по тридцять пъять копийок в день?" Суперечка точиться навколо копийок, у той час як прибутки самого Пузиря — тисячи! Як приклад Пузир рекомендуе придивитися до плидной роботи Лихтаренка: з весни вин платить по 15 копийок, а в гарячу пору — по 25 и без йжи. Зеленський говорить, що робочий тилько там дешевий, де земли нема, де биднисть. У Чагарнику, де працюе Лихтаренко, саме таки умови, а в Мануйливци, де працюе вин, люди "зажиточни". Але хазяйн видповидае, що умови роблять люди. Тому в Мануйливци теж треба зробити биднисть: "Надили мужицьки на десять лит в оренду взяти! А як мужик зостанеться без земли, роби з ним, що хочеш".
Писля закинчення николи перед нами постане вибир майбутньой професий. Спочатку навчання у вищому заклади, а потим — робота. Уявимо, якщо Пузир сьогодни став майже героем дня, яке професийне майбутне очикуе на нас? Тильки той факт, що заради власного прибутку вин хотив залишити маленьких дитей свойх робочих без щасливого, спокийного, ситого дитинства, факт дуже промовистий. Уси подальши дий Пузиря тильки посилюють зневагу до цього персонажа. Образ Пузиря викликае велику гаму почуттив, але захопленню та замилуванню серед них мисця немае.
Правдивий образ промисловця и "Глитай" з селян у драми и. Карпенко-Карого "Хазяйн" (2 вариант)
Комментариев нет:
Отправить комментарий