Перша заповидь християнства проголошуе: "и нехай не буде у тебе инших богив, крим мене". Та история людства наличуе чимало прикладив, коли через цю заповидь погордливо переступали деяки особистости, яки декларували идею "надлюдини", що руйнивно впливала на життя суспильства.
Ф. М. Достоевський у своему романи "Злочин и кара" блискуче викрив нищивну силу такой идей, створивши образ Р. Раскольникова З його антихристиянською теориею: "в имъя кращого" вибраний особистости дозволяеться "кров по совисти".
До таких "вибраних", гидних називатися "власне людьми" и ладних стати вище за одвични моральни заповиди, герой зараховуе и себе. Прагнення до необмеженой свободи в усьому - ось наслидок створеной ним теорий. Але тоди чому, намагаючись додержуватися йй законив, Раскольников "усим еством свойм раптом видчув, що немае у нього бильше ни свободи, ни розуму, ни воли"? Тому що вин перетворився в раба своей теорий, а це аж нияк не спиввидноситься з идеею свободи "надлюдини". Саме у цьому - причина духовной трагедий героя: присвойвши соби функций всемогутнього Бога-судди, вин убивае його основи у соби, не переймаючись тим, що Бог и злочин - поняття несумисни.
Тож виходить, треба видсунути Бога истинного на другий план, а то й зовсим прибрати його зи своей свидомости, зи своей души, яка раптом починае переповнюватися видчаем и видчуттям безвиходи. Поволи ця нестерпна боротьба из самим собою, розгубленисть, презирство до себе роблять неможливим життя Раскольникова за власною теориею. Вин несподивано усвидомлюе жахливу для себе истину: його злочин був безглуздим, тому що найвища свобода - це не пиднесення над суспильством через нехтування суспильством, а свобода и пиднесення духовне.
Так прагнення бути "надлюдиною" поступово витисняеться почуттям видповидальности, любови та провини перед близькими людьми. Ця любов (особливо по видношенню до Сони) повертае змученого душевними терзаннями Раскольникова до життя, стае пидтримкою на шляху повернення до Бога. Починаеться видродження християнських основ у християнському серци та свидомости героя роману Достоевського.
"Бог е любов!" - ця споконвична истина перекреслюе нелюдську теорию "крови по совисти" и наповнюе мудристю цього непереможного почуття душу Родиона Раскольникова и кожного читача роману.
Що завадило Раскольникову жити за теориею, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоевського "Злочин и кара")
Комментариев нет:
Отправить комментарий