Буйний, незвичайний та чудовий лис особливо литньой пори! Довкола лису й поверх нього блукае витерець, не наважуючись спуститися в тиняви хащи, мабуть, бойться заблукати там надовго. Сонце пригривае зверху шапки дерев. А всередини лису завжди тихо, завжди зеленави тини лягають пид ноги та приемна прохолода ниби торкае тебе невидимими руками. Це скорише не тиша, а заспокийливе шамотиння лисового населення. Там десь у гущавини юне птаство веде свою розмову, горлици туркочуть журливу писню, а зозуля, як йй и належить, куе комусь лита. Горобци часом влаштовують сварки й несамовито пурхають один за одним и раптом уси заспокоюються, притихають. А соловъй розлягаються на весь лис заливним щебетанням, ниби хочуть виспивати вси свой писни.
Лис стиха гомонить, мов живий, на тисячу ладив, на тисячу голосив. Ця тиха лисова музика зачаровуе, хочеться запамъятати цю мелодию, та де там. Кожной мити вона зминюеться, наповнюеться новими звуками. и такий спокий полонить душу, що хочеться нескинченно довго стояти й слухати, слухати.
Лисове повитря напоене тисячами ризних запахив, вони ниби кружляють довкола й нагадують про себе. Ось пролинув, ледь доторкнувшись, запах лисовой суници, малини. Запах вологой лисовой земли ниби накочуеться клубками й приемно лоскоче низдри. А то раптом ризко промайне аромат деревию, що пригрився пид сонцем на галявини.
Прекрасний лис у свойй первозданности. Хочеться звернутися до всих людей: подивиться, який вин неповторний, як затишно й приемно бути в ньому, але прошу вас, не торкайтеся його свойми грубими пожадливими руками, не нищить красу, а побудьте серед ней, и ви станете кращими, думки ваши стануть чистими.
Люблю я лис (екология природи й екология души)
Комментариев нет:
Отправить комментарий